Життя на Балі: Розповідь Тоні від першої подорожі на острів до переїзду сюди.
- Olga Kurak
- 9 лют. 2024 р.
- Читати 9 хв
Оновлено: 10 квіт. 2024 р.
Привіт,
Коли кажу комусь, що живу на Балі, то реакція у більшості випадків «Вау, круто!». У людей відразу асоціації: балійське життя – це пальми, білосніжні пляжі, різні церемонії, йога, медитації, авокадо тости і зелені смузі. Балі – це місце оспіване блогерами, які приїжджають сюди надихатись, перевтілюватись, трансформуватись, очищуватись – і цей перелік можна продовжувати безкінечно. Безумовно щось є в цьому острові загадково-містичне, яке важко пояснити, – і саме це приваблює таку кількість людей.
Не буду вам розповідати, що і у мене відкрились тут чакри або я сильно трансформувалась. Нічого такого зі мною не відбулось. Балі дало мені дуже багато, але в той же час, наші відносини з островом Богів часто змінні в емоційному плані. У мене тут звичайне життя, наповнене буденними справами, і бувають моменти, які мене можуть засмутити. Тому, то я дуже люблю Балі, ти тихо злюсь, - бо все повільно, бо не можу вчасно організувати якийсь процес, а якщо щось і організую, то результат не такий, як запланувала; бо «завтра» тут – це не моє «завтра», це може бути десь через тиждень, а може через місяць, а може і ніколи, якщо декілька разів не нагадати і т.д. Але все це швидко минає і я нагадую собі: такі самі ситуації, в більшій чи меншій мірі, є всюди.
І я знову закохуюсь в життя на Балі.
Але найбільше мене захоплюють тут ЛЮДИ. Люди навколо, яких зустрічаю щодня. Місцеві балійці чи індонезійці, але з інших островів країни, які відрізняються культурою, мовами, виглядом; експати та туристи з різних куточків світу. Я постійно з кимось знайомлюсь, і спілкуючись, відкриваю для себе щось нове, чомусь вчуся - і це так класно.
Мені дуже хочеться ділитись з вами історіями про людей, з якими ми працюємо, товаришуємо або просто познайомились, зустрівшись випадково в кафе всього один раз в житті за чашкою кави і так щиро поспілкувались, забувши про час на 2 години.
Я думала, як побудувати формат наших розмов з гостями і вирішила наступне, наші розмови будуть у такому форматі:
- Моє питання;
- Відповідь гостя;
- І мої примітки, якщо потрібно буде більше щось розкрити, щоб краще допомогти вам зорієнтуватись, про що ми говоримо, особливо для тих, хто ніколи не був на Балі.
Отож починаємо! Мій перший гість Антоніо, друзі та близькі називають його Тоні. Далі він вже сам про себе розповість.
Оля (О): Привіт, Тоні. Дякую, що погодився на розмову. Розкажи, будь ласка, про себе, звідки ти, чим займаєшся.
Тоні (Т): Привіт! Радий бути в твоєму блозі :) Я народився, виріс, ходив в школу та університет в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Закінчив факультет бізнес-менеджменту, працював в ресторанному бізнесі, в банку, мав власний бізнес в Ріо-де-Жанейро. Як і більшість моїх друзів з Ріо, я з дитинства займаюсь серфінгом. Думаю, ти знаєш, ми так і познайомились з Санчі, твоїм чоловіком, через наше захоплення серфінгом та спільних друзів, коли нам було десь по 12. І саме серфінг був причиною, чому я вперше поїхав на Балі.
О: Так, знаю, ви знайомі дуже давно. Розкажи про свою першу подорож на Балі?
Т: Мені було 19 років. Балі вже тоді було дуже популярним місцем серед серферів у світі, і на той час вже багато серферів з Бразилії приїздили сюди. Це була моя мрія. Я приїхав на Балі зовсім один в травні 1996 року, і провів незабутні 2 місяці. Вже на другий день у мене з’явилось купа нових знайомих. Я дуже часто приїздив на Балі сам і ніколи не був один. Це місце, де ти швидко знаходиш друзів.
О: Балі в 90-их – це має бути цікаво, яка різниця між тоді і сьогодні? Чим займався під час відпочинку?
Т (сміється): Це важко порівнювати Балі сьогодні і тоді. Улувату – це відоме місце у всьому світі серед серферів, куди всі мріяли потрапити. Але в самому Улувату на той час взагалі нічого не було, хіба декілька варунгів*, де ми могли поїсти насі горенг** або ще щось з локальної кухні.
Мої примітки: варунг* (warung) – загальна назва місцевих закладів харчування, де подають страви індонезійської кухні; насі горенг** (nasi goreng – «смажений рис» в перекладі) – популярна індонезійська страва; має безліч варіацій приготування в залежності від регіону; основні складові рис, овочі, спеції, соєвий соус, яйця, також може бути з курятиною, рибою або морепродуктами.
Т: Всі приїздили в Куту, яка на той час була центром всього туристичного життя. Там вже були нічні клуби, варунги, невеликі готелі, гостьові будинки. Все було дуже просто. І, щоб посерфити, ми їздили в Улувату. Під’їздів, спусків до пляжів не було, як це тепер. Ми під’їжджали на машині, далі крізь джунглі спускались до пляжів пішки. Під час відпочинку, як і більшість серферів, я їздив на інші острови - це Ментавайські о-ви, Ломбок та Сумбава.
Мої примітки: пересічна людина, яка не займається серфінгом, можливо і не чула про Ментавай, Ломбок, Сумбава. Це дуже відомі локації для серфінгу, які розвиваються і приваблюють професійних серферів та любителів серфінгу з усього світу, як тоді в 90-х так і зараз. Багато серферів сьогодні можуть навіть не зупинятись на Балі, а відразу летять туди, бо їх ціль – це хороші хвилі. Там не так ще розвинутий туризм, як на Балі, немає такого потоку людей, тому природа неймовірна, все дуже автентичне. Ми з Санчі подорожували на ці острови, і мені здається, зараз там, як на Балі у 80-90-их. Це як потрапити в минуле.
О: У мене є досвід подорожей на ці острови в 2022-2023 роках і подорож між островами місцевими дерев’яними човнами до тепер згадую з різними емоціями. Мені важко уявити, як це було тоді.
Т: Так, звісно такого розвинутого авіасполучення між островами, як зараз, ще не було, добирались ми поромами, і, як ти кажеш, місцевими дерев’яними човнами.
О: Після першого приїзду, коли ти повернувся на Балі знову?
Т: Повернувся відразу через рік, далі в 1999 році, а з 2003 почав їздити щороку. До 2002 року зупинявся в Куті, з 2003 вже в Улувату. В Улувату тоді було 2 готелі: Padang Inn і Ayu Guna Inn. На мою думку, на розвиток Улувату вплинуло відкриття Single Fin Uluwatu у 2012 році. З того часу почала збільшуватись кількість звичайних туристів, не тільки серферів.
Мої примітки: Single Fin Uluwatu (Instagram @singlefinbali) – це культове місце, відоме за межами Індонезії. Одне з важливих туристичних локацій для відвідування, рекомендоване тревел-путівниками. Тут можна відпочити після серфінгу, смачно поїсти, зустріти захід сонця на терасі з виглядом на океан, а далі залишитись на вечірку.
О: Коли вперше вирішив інвестувати тут? Що це було?
Т: В 2007 році я купив першу ділянку землі в Улувату.
О: Скажи у скільки разів зараз збільшилась вартість землі в порівнянні сьогодні і тоді?
Т: Десь у 10 разів.
О: Чудова інвестиція! Що ти робив з цією ділянкою?
Т: Я побудував там будинок в 2011 році.
О: Будинок для себе чи для бізнесу, здавати туристам, маю на увазі?
Т: В 2011 році ми ще не чули про Airbnb і такого поняття, як «здавати віллу» не існувало. Тому до 2016 року будинок був для власного користування. Далі мій сусід поділився зі мною інформацією про Airbnb: «ось є такий сайт, ти можеш здавати віллу туристам», - і це змінило все. Я почав здавати будинок і в той же час задумався над подальшими інвестиціями на Балі. В основному я інвестував в землю, я намагався диверсифікувати райони. Інтуїтивно відчував, Бінгін* буде швидко розвиватись і стане популярним місцем відпочинку. Так і сталось.
Мої примітки: Бінгін (Bingin) – назва відомого пляжу на Букіті та туристичної зони поряд з ним.
О: Що далі?
Т: Далі я закрив всі бізнеси в Бразилії, і переїхав з сім’єю жити на Балі в 2018 році. І почав думати про бізнес на острові. Вирішив інвестувати в будівництво віл. Якогось чіткого бачення на початку не було, хотілось, щоб проект був швидко побудований, простий по дизайну та архітектурі, відносно недорогий. Все починалось з простого, а закінчилось ідеєю побудувати boutique hotel. Санчі створив початковий архітектурний проект, я хотів знайти інвестора, який би приєднався до мене для його реалізації. Так, між тими усіма справами, на початку 2020 році я поїхав відвідати сім'ю в Бразилії і тут – ковід, далі локдаун. Життя зупинолось.
О: Так, здавалось все – це кінець світу! Що сталось з твоїми проектами?
Т: Після певного часу шоку та очікувань, вирішив відновити проекти. Мені потрібен був інвестор для готелю. Був розроблений проект, бізнес-план і я був в пошуках. А знайшов інвестора зовсім випадково. Мені подзвонив чоловік, який побачив мою об’яву про продаж землі. Ми поговорили, слово за слово, я розповів про Бінгін, проект готелю. Він проявив інтерес. Я попросив Сантьяго показати місце, розповісти про проект. Я був в Бразилії, всі переговори велись по телефону. І все, - ми стали бізнес-партнерами. Далі юридичне оформлення, Сантьяго був моїм представником на місці.
О: Під час локдауну ти знайшов інвестора для свого проекту і все це робив дистанційно? Коли ти зміг повернутись на Балі?
Т: Так, локдаун був хорошим часом для мене, я повернувся у вересні 2020 року.
О: Дуже різні відгуки про досвід будівництва на Балі. Яка у тебе історія?
Т: Ми обирали між трьома забудовниками. Спілкувались з ними, ознайомлювались з їх портфоліо, цікавились відгуками про їх роботу. Найдешевший відпав майже відразу, після того, як виявилось, він не є чесним в фінансах і мав навіть проблеми через це із законом в своїй країні. Далі залишилось два учасники, назвемо їх Забудовник 1, який мав більше портфоліо готових об’єктів і був дорожчим, і Забудовник 2, який не мав такого досвіду, але його останній проект - готель, який ми бачили, був якісно зроблений, плюс його кошторис був трохи дешевший, ніж у Забудовника 1. Ми обрали Забудовника 2 – і розчарувались майже відразу, через 2 місяці ми припинили співпрацю з ним. Не вдаючись в деталі, основна причина розірвання договору між нами – це його непрофесійність. Далі ми підписали контракт із Забудовником 1. І все стало на свої місця. Будівництво пішло за графіком, були усунуті всі недоліки попереднього Забудовника 2. Звісно робочі моменти існують завжди, але це нормально.
І 31 серпня 2021 року перші гості заселились в Gypsea Bali Boutique Hotel & Restaurant.
О: 2021 рік – це все ще діє локдаун. Як розвивався твій бізнес тоді і зараз?
T: Gypsea Bali Boutique Hotel та Temple Villas Uluwatu (це комплекс з 4 вілл, який я почав будувати в 2021 і завершив в навесні 2022 року) перевершили усі наші сподівання. Ці проекти успішні з самого початку, незважаючи на те, що були відкриті під час локдауну. Далі в середині 2022 завершилась пандемія, Балі анулювало всі обмеження на подорожі і відбувся просто шалений бум. За два роки локдауну люди у світі були голодні на подорожі.
О: Яка завантаженість готелю та віл за 2023 рік?
Т: Якщо я тобі скажу, ти ніколи не повіриш! Готель десь 90-95%, Вілли трохи менше – 80-85%.
О: Вау! Неймовірний результат. Яка ситуація з підбором працівників на Балі?
Т: Я тобі скажу чесно, мені тут простіше з людьми, чим в Бразилії. Не бачу проблем знайти кваліфікованих працівників і працювати з ними приємно.
О: Яка твоя порада тим, хто хоче інвестувати на Балі, почати будівництво?
Т: Я тобі розповів наш досвід, і як бачиш, ми не змогли уникнути помилок. Вчились на власному досвіді. Моя порада: детально перевіряйте інформацію про забудовника, архітектора і не купляйтесь на «дешеву ціну» - у більшості випадків це проблеми у майбутньому.
О: Ти плануєш нові бізнеси тут?
Т: Так, найближчим часом з бізнес-партнером плануємо відкриття Ulu Fish market – це заклад з новою концепцією: ресторан та рибний магазин в одному місці, де завжди можна придбати свіжі морепродукти та рибу, приготувати їх відразу на місці або замовити щось з меню. І розпочинаємо у лютому будівництво нового готелю Alma в Бінгін.
О: Чому знову готель, а не вілли?
Т: Мені здається, туристи, які приїжджають на декілька днів-тиждень, віддають перевагу готелям. Вони не хочуть думати, як організовувати все самостійно, вони хочуть відпочити і отримати повний сервіс. Вілли – це більше на довготривалий період, від 1 місяця і більше.
О: Давай поговоримо про твою сім’ю? Де ви живете? Як на Балі жити з дітьми?
Т: Живемо в Улувату, не змінюючи локацію роками. Моя донька ходить в англомовну школу. Це хорошого рівня заклад. Має друзів. В школі діти з різних країн. Вона спілкується англійською. Є куди піти з дитиною, вже не кажучи, про гарну природу, пляж та океан. Тут є все для щасливого дитинства. Я не бачу складнощів жити на Балі з дітьми.
О: Як ти проводиш вільний час?
Т: Зустрічаюсь з друзями, проводжу час з донькою, ходжу в спортзал, пляж і звичайно займаюсь серфінгом. Подорожую. Мої улюблені - Ломбок і Сумбава, це найкращі місця для серфінгу.
О: Яке твоє бачення майбутнього Балі? З якими проблемами зараз стикаються інвестори, власники бізнесів?
Т: Балі буде швидко розвиватись, але є декілька питань до місцевого уряду, щоб цей процес був краще організованим. Інакше проблем в майбутньому не уникнути. Потрібно припинити хаотичне будівництво в зелених зонах*, має бути контроль за дотриманням будівельних правил. Потрібно створити загальний план з вимогами щодо архітектури та зовнішнього вигляду нових будівель. Сьогодні ти збудував віллу з виглядом на океан, навколо гарна природа, затишно, а через півроку відразу біля тебе розпочинається будівництво 5-ти поверхового монстра на 200 апартаментів. Ти розумієш, що ця будівля немає нормального під’їзду для транспорту, як під час будівництва так і потім для туристів, руйнує загальний вигляд та навколишнє середовище, і взагалі є велике питання по комунікаціям. 200 апартаментів – це може бути і 400 людей одночасно, як забезпечувати їх водою на Балі. Зараз на острові критична ситуація з водою. Особливо страждає від нестачі води півострів Букіт, який зараз інтенсивно забудовується. Це надважливе питання, яке має бути вирішене. Далі туристів все більше і більше, автотранспорту теж, утворюються корки на декілька годин – це проблема, яка може бути вирішена тільки будівництвом нових доріг.
Мої нотатки: На Балі земля поділена на зони по кольорам. Відповідно до кольору ми знаємо, що можна там будувати. У жовтій зоні можна будувати вілли для власного користування, у червоній земля призначена для ведення бізнесу, рожева – туристична зона, помаранчева поєднує можливість ведення різних видів діяльності. І зелена - де діють найсуворіші правила щодо заборони будівництва в цій зоні. Але через корупцію в місцевих органах, дуже багато людей будують в зелених зонах. Це руйнує природу, і є також дуже ризикованою справою для власника землі, бо порушує закон.
О: Ти плануєш залишитись на Балі назавжди?
Т: Таких довгострокових планів немає, але найближчі 5 років я точно тут. А далі побачимо.
О: Останнє питання: ти щасливий на Балі?
Т: Так, я щасливий :)
На цьому ми завершуємо наше інтерв’ю. Сподіваюсь вам було цікаво. Якщо маєте додаткові питання, питайте в коментарях. Я обов’язково передам їх Тоні, щоб отримати відповіді.
Під початку розмови ми згадували Ментавайські острови. І у мене з’явилась ідея для наступного посту: я розповім вам про свою подорож на ці острови. Це була цікава пригода, де я отримала новий досвід, якщо порівнювати з усіма моїми подорожами до цього.
Comments